• Препарати гормонів гіпофіза та гіпоталамічні гормони, що гальмують ріст
  • Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної та прищитоподібної залоз
  • Протидіабетичні засоби
  • Препарати гормонів кіркової речовини надниркових залоз та їх синте­тичні аналоги
  • Препарати жіночих статевих гормонів Контрацептивні (протизаплідні) засоби
  • Препарати чоловічих статевих гормонів (андрогени)
  • Анаболічні стероїди

Гормони — білково-пептидні або стероїдні сполуки, що секретуються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров. Гормони — важлива складова нейроендокринного комплексу, який виконує функції гомеостазу, взаємодії різних систем людсько­го організму, збереження виду, адаптації до навколишнього середо­вища. Недостатня секреція гормонів (гіпофункція залоз) призво­дить до розвитку різних ендокринних захворювань — гіпотиреозу, цукрового діабету, безплідності тощо. Надлишкова секреція гор­монів (гіперфункція залоз) також проявляється ендокринною пато­логією — гігантизмом, акромегалією, тиреотоксикозом тощо.

Гормональну терапію проводять з метою заміщення недостат­ності утворення гормонів у ендокринних залозах і лікування гіпо­функції, а також при неендокринних хворобах для підвищення ре­зистентності організму, при порушенні обміну речовин, під час інфекційних та алергічних хвороб тощо.

Слід завжди пам’ятати, що тривале лікування гормонами зни­жує секреторну активність відповідної залози і навіть може зумови­ти її атрофію. При цьому раптове переривання гормонотерапії може спричинити розвиток синдрому відміни — гормональну недостат­ність. Для попередження такого ускладнення завжди наприкінці лікування дозу знижують поступово і застосовують певні методи стимуляції відповідної залози.

Особливості роботи з препаратами:

  • гормони аденогіпофіза необхідно вводити внутрішньом’язово;
  • препарати щитоподібної залози несумісні з антибіотиками;
  • тиреоїдин і мерказоліл потрібно призначати після їди;
  • вибір дози інсуліну слід здійснювати під суворим контролем лікаря;
  • у разі прийому похідних сульфонілсечовини розвивається не- переносимість етилового спирту;
  • метилпреднізолон та інші ГКС не можна застосовувати під час проведення будь-яких видів вакцинації та імунізації;
  • естрогени несумісні з антикоагулянтами непрямої дїї;
  • препарати статевих гормонів в ампулах є олійними розчи­нами, які слід вводити внутрішньом’язово в підігрітому стані.
Joomla Template by Joomla51.com