DMUPharm

Окисники

До окисників належать гідрогену пероксид, калію перманганат, бензоїлпероксид, які виявляють антисептичну і дезодораційну дію.

Розчин водню пероксиду — безбарвна прозора рідина без запаху, що містить 3 % гідрогену пероксид. Швидко руйнується під дією світла, під час нагрівання, у разі контакту з основами, органічними сполуками й металами,виділяючи кисень, який має незначну про­тимікробну активність, але при цьому відбувається механічне очи­щення ран, виразок, порожнин від гною, слизу, згустків крові, мік­роорганізмів. Також виявляє здатність зупиняти кровотечу (сприяє перетворенню фібриногену на фібрин). Застосовують цей розчин як дезінфекційний і дезодораційний засіб для промивань та полоскань при стоматиті, ангіні, для оброблення та лікування гнійних ран, зупинки носової кровотечі. Для стерилізації медичних інструментів використовують 6 % розчин гідрогену пероксиду.

Калію перманганат — темно-фіолетові кристали або дрібний по­рошок з металевим полиском, розчинний у воді. Препарат має здат­ність у присутності органічних речовин виділяти атомарний кисень, який забезпечуєпротимікробний і дезодораційний ефект. Місцева дія на шкіру і слизові оболонки залежить від концентрації: за низь­ких концентрацій проявляє в’яжучу дію, а за високих — подраз­ливу і припікальну. Застосовують розчин калію перманганату для полоскань, спринцювань, промивання ран, шлунка при отруєнні морфіном та іншими легко окиснювальними отрутами. Як антисеп­тичний та в’яжучий засіб застосовують при опіках.

Бензоїлпероксид (окси 5, 10) — препарат, що завдяки звільнен­ню кисню гальмує розвиток анаеробних мікроорганізмів. Виявляє протимікробну і кератолітичну дію. Призначають для лікування акне (вугрів звичайних).

Кислоти й основи

Органічні та неорганічні кислоти виявляють дезінфекційну дію, яка залежить від ступеня дисоціації (розщеплення на йони). Кисло­ти і основи проникають у мікробні клітини і спричинюють денату­рацію білків, що зумовлює їхню загибель. До них відносять кисло­ту борну та розчин аміаку, натрію тетраборат (бура).

Кислота борна — білий порошок, розчинний у воді та спирті. Че­рез наявність побічних ефектів використовують обмежено: дорос­лим призначають водні розчини для промивань при кон’юнктивіті, дерматиті, а спиртові розчини — при отиті, піодермії, екземі.

Протипоказання: у період годування груддю для оброблення мо­лочних залоз, оскільки борна кислота є протоплазматичною отрутою  ( отрута, діюча на рівні клітин і руйнує тканини).

Розчин аміаку 10 % (нашатирний спирт) — прозора летка ріди­на з гострим запахом. Розчиняється у воді та спирту. Справляє под­разливу та рефлекторну дію (див. розділ «Засоби, що впливають на аферентну іннервацію»), а також добре очищує шкіру і виявляє протимікробну дію. Застосовують для оброблення рук хірурга за методом Спасокукоцького—Кочергіна.

Метод Спасокукоцького — Кочергіна полягає в обробці рук 0,5 % розчином аміаку протягом 6 хв. Розчин наливають у два стерильних, заздалегідь обпалених тази. В кожному з них руки старанно обробляють салфетками протягом 3 хв, потім витирають стерильними салфетками і старанно обробляють протягом 5 хв 70 % або 96 % етиловим спиртом. Спирт має бактерицидну і дубильну дію. 70 % етиловий спирт проникає глибше в пори шкіри, 96 % етиловий спирт відзначається вираженішими дубильними властивостями, але має більш поверхневу бактерицидну дію.

Натрію тетраборат (бура, боракс) — виявляє протимікробну і протизапальну дію. Призначають для полоскання порожнини рота при ангіні, фарингіті, тонзиліті, а також в гінекології для лікуван­ня вагініту.

Солі важких металів

До солей важких металів відносять ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат. Препарати виявляють як протимікроб­ну, так і місцеву дію на тканини. Місцева дія солей важких металів залежить від концентрації — в’яжуча, подразлива та припікальна. В’яжуча дія пов’язана зі здатністю йонів металів утворювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справ­ляють подразливу і припікальну дію.

Ртуті дихлорид (сулема) — порошок білого кольору, розчинний у воді та спирті. Є активним дезінфекційним засобом, але дуже ток­сичним. Застосовують для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хворими.

Срібла нітрат (ляпіс) — безбарвні кристали у вигляді пластинок. Під дією світла препарат темнішає. У невисоких концентраціях ви­являє в’яжучий та протизапальний ефект, у високих — припікаль­ний.

Використовують для зовнішнього застосування при ерозіях, тріщинах, виразках, надмірних грануляціях, для оброблення сли­зових оболонок гортані, піхви, сечовипускального каналу, а також при гострому кон’юнктивіті.

Протаргол — порошок коричневого кольору, що містить 7,8- 8,3 % срібла. Виявляє в’яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Застосовують для змащування слизових оболонок верхніх ди­хальних шляхів, промивання сечових шляхів і сечового міхура, в офтальмології — при кон’юнктивіті, бленореї. На сьогодні широко­го застосування не має.

Цинку сульфат — безбарвний порошок, виявляє антисептичну та в’яжучу дію. Застосовують при кон’юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.

Дьогті і смоли

Дьогті і смоли виявляють бактеріостатичну та бактерицидну дію завдяки впливу комплексу біологічно активних речовин на мікроб­ну клітину.

Іхтіол — продукт перегонки сланців (останків стародавніх риб). Це сироподібна речовина чорного кольору, розчинна у воді та гліце­рині, має своєрідний запах. Виявляє антисептичну (містить 15 % сірки, яка діє бактерицидно) та протизапальну дію. Використосовують для зовнішнього застосування у формі мазі — для лікування опіків, екземи, лишаїв, бешихи ( рус-рожистое воспаление), фурункульозу та у формі супози­торіїв — для лікування запальних процесів органів малого таза.

Вінізоль — це комбінований препарат, що містить вінілін. Сприяє очищенню рани від гною, стимулює регенерацію тканин та їхню епі­телізацію; виявляє протизапальну та протимікробну дію. Застосову­ють при опіках, трофічних виразках і ранах, що погано загоюються.

Барвники

До групи барвників відносять брильянтовий зелений, метилено­вий синій та етакридину лактат. До антисептиків цієї групи особли­во чутливі грампозитивні мікроорганізми і коки.

Брильянтовий зелений — це порошок золотисто-зеленого кольо­ру, що погано розчиняється у воді і спирті. Виявляє високу про­тимікробну активність. Водні та спиртові розчини брильянтового зеленого використовують при піодермії, блефариті, невеликих уш­кодженнях шкіри, а також для оброблення операційного поля.

Метиленовий синій — порошок темно-зеленого кольору. Засто­совують спиртові розчини як антисептичний засіб при опіках, піо­дермії; при циститі та уретриті промивають порожнини водним розчином. Розчини метиленового синього вводять у вену як антидот при отруєннях ціанідами, чадним газом та сірководнем.

Етакридину лактат — порошок жовтого кольору, гіркий на смак. Виявляє бактеріостатичну дію в низьких концентраціях, а у висо­ких — бактерицидну. Активність висока, але діє повільно. Застосо­вують для промивання інфікованих порожнин, обробки і лікуван­ня ран, виразок, абсцесів, фурункулів, а також в офтальмології, стоматології, оториноларингології.

Похідні нітрофурану

Похідні нітрофурану виявляють виражену протимікробну дію і є відносно малотоксичними для людини. Використовують як хіміо­терапевтичні засоби (див. розділ «Синтетичні хіміотерапевтичні засоби») й антисептики.

Фурацилін (нітрофурал) — порошок жовтого кольору, гіркий на смак. Малорозчинний у воді та спирті. До нього чутливі грампозитивні та грамнегативні бактерії. Не справляє місцевої подразливої дії і сприяє процесу загоєння ран. Застосовують у формі розчинів при пролежнях і виразках, опіках, для полоскання ротової порож­нини і горла при стоматиті та ангіні, для лікування кон’юнктивіту. Препарат іноді призначають всередину для лікування гострого бак­теріального шигельозу (необхідно вживати після їди і запивати ве­ликою кількістю рідини).

Фурапласт — це комбінований препарат, що містить фурацилін. Пригнічує ріст і розмноження грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. При нанесенні на рану утворює тонку плівку, яка зберігається 1-3 доби і сприяє загоєнню рани. Використовують для зовнішнього застосування при лікуванні саден, подряпин, тріщин, порізів та інших мікротравм.

Фурагін (фуразидин) — більш активний і менш токсичний, ніж фурацилін. Призначають всередину для лікування пієлонефриту, циститу, уретриту, після операцій в урології, акушерстві і гінеколо­гії. Використовують для зовнішнього застосування (1:13 000) на ізо­тонічному розчині натрію хлориду для лікування гнійних ран, ви­разок, опіків, для спринцювань; в офтальмології — для лікування кон’юнктивіту, кератиту (запалення рогівки ока).

Альдегіди і спирти

До них відносять розчин формальдегіду (формалін), лізоформ, спирт етиловий. Препарати цієї групи мають антисептичні та дезін­фекційні властивості.

Механізм дії: зумовлюють дегідратацію (зне­воднення) білків клітинної мембрани і загибель мікроорганізмів.

Розчин формальдегіду (формалін) — це рідина, що містить 36,5- 37,5 % формальдегіду, має різкий своєрідний запах, добре розчи­няється у воді та спирту. Справляє протимікробну дію на вегетатив­ні форми бактерійтаїхні спори. Розчини формальдегіду застосовують для дезінфекції білизни, посуду, предметів догляду за хворими, ме­талевого та неметалевого інструментарію, для консервації анатоміч­них препаратів, вакцин і сироваток. Використовують як дезінфек­ційний та дезодораційний засіб при надмірній пітливості шкіри.

Лізоформ — комбінований препарат, що містить формалін. Ви­являє протимікробну і дезодоруючу дію. Використовують для зов­нішнього застосування для спринцювань при вагініті, а також для дезінфекції рук і приміщень.

Побічні ефекти: подразнення шкіри і слизових оболонок.

Спирт етиловий — рідина, що має своєрідний запах та смак. Бактерицидна дія проявляється при 20 % концентрації. Крім про­тимікробної спирт етиловий виявляє також подразливу (у низьких концентраціях) та в’яжучу (у високих концентраціях) дію.

Місцево етиловий спирт застосовують у таких концентраціях:

• 40 % — для компресів;
• 70 % — для оброблення шкіри пацієнта, рук хірурга, операцій­ного поля та дезінфекції інструментів перед маніпуляціями;
• 95-96 % — для лікування опіків та дезінфекції медичних інструментів.

Детергенти

Детергенти — це речовини, що здатні знижувати поверхневу ак­тивність, виявляють очисну і протимікробну дію.

Протимікробна дія полягає в тому, що детергенти змінюють проникність цитолеми мікробних клітин і спричинюють розпад бактеріальних клітин. До них відносять зелене мило, церигель, етоній, декаметоксин (септефрил), мірамістин.

Зелене мило — зеленкувата маса зі слабким запахом. Легко роз­чиняється у воді та спирті. Це аніонний детергент. Застосовують для очищення шкіри.

Церигель — катіонний детергент. Густа рідина із запахом спир­ту. Добре розчинна у спирті та ефірі. Виявляє дезінфекційну дію. Застосовують для оброблення рук медичного персоналу під час під­готовки до хірургічних втручань.

Етоній виявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію щодо стрептокока, стафілокока та інших мікроорганізмів. Призначають при трофічних гнійних виразках прямої кишки та при інших за­хворюваннях.

Декаметоксин (септефрил) виявляє протимікробну, протимікозну дію, стимулює загоєння ран. Застосовують для лікування гній­них і мікозних захворювань шкіри, при ураженні слизової оболонки ротової порожнини (стоматит, гінгівіт, пародонтоз), кон’юнктивіті, отиті, а також призначають хворим на виразковий коліт, простатит.

Протипоказання: вірусні захворювання шкіри і слизових оболо­нок, а також індивідуальна непереносимість.

Цитеал – сучасний препарат із групи детергентів широко застосовується в акушерстві і гінекологіі.