Основні принципи лікування в разі гострих отруєнь лікарськими засобами
Основними причинами медикаментозних отруєнь є недостатня обізнаність лікарів щодо побічних, токсичних ефектів лікарських засобів, помилки в призначенні та дозуванні препаратів, одночасний прийом хворими несумісних засобів, випадковий прийом ліків (особливо дітьми), а також свідоме їх застосування з метою самогубства.
Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
Екстрена детоксикація
Призупинення подальшого надходження отрути в організм
При отруєннях, пов’язаних з вдиханням отрут, потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсорбуватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін’єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом’язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 2-3 мл 0,5 % розчину новокаїну). У разі проникнення отрути в організм перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.
Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу
Промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хворим, незалежно від загального стану і часу отруєння. При отруєнні припікальними речовинами (кислотами і основами) перед промиванням потерпілому необхідно ввести підшкірно 1 мл 1 % розчину промедолу, а зонд змастити вазеліновим маслом.
Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок слід промити 0,01-0,1 % розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.
Якщо отруйна речовина відома, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут):
- при отруєнні морфіном — промивання розчином калію перманганату (окислення морфіну);
- при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);
- при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчином кальцію хлориду (реакція осаду);
- при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду);
- при отруєнні кислотами — всередину дають магнію оксид (реакція нейтралізації);
- при отруєнні основами — промивання 1 % розчином лимонної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);
- при отруєнні фосфором — промивання розчином міді сульфату;
- при отруєнні важкими металами — вживання збитих яєчних білків, молока.
Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потерпілий знаходиться у свідомості);
Введення адсорбівних засобів можна проводити до і після промивання шлунка. З цією метою слід застосовувати активоване вугілля (20-30 г, або 2-3 столові ложки на 1 склянку води у формі суспензії).
Введення сольових проносних з метою припинення всмоктування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію сульфат або натрію сульфат (20-30 г на 1/2 склянки води всередину, запиваючи 2 склянками води).
Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами!
Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєннях, видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.
Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров
— Метод форсованого діурезу застосовують з метою прискорення виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно крапельно вводять 1-1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з сечогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);
— метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;
— гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апарата «штучна нирка»;
— перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути через очеревину;
— замінне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2-3 л донорської крові тієї самої групи, що й у потерпілого).
Специфічна антидотна терапія
Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з організму.
Розрізняють 3 види антидотів.
1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв’язування, нейтралізацію і виведення з організму:
- неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;
- специфічні хімічні антидоти
2. Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду:
- глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кислотою;
- унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;
- тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинцю, кобальту, кадмію, урану;
- метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кислотою, нітрогліцерином;
- натрію тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами.
3. Функціональні антагоністи — це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути. Найбільш поширені такі функціональні антагоністи:
- налорфіну гідрохлорид, налоксон — при отруєнні препаратами опію;
- бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;
- атропіну сульфат — при отруєннях М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами;
- протаміну сульфат — при передозуванні гепарину;
- глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інсуліну;
- антикоагулянти непрямої дії — при передозуванні вікасолу;
- прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферичної дії;
- реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоніт-розин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.
Патогенетична (симптоматична) терапія
- При сильному болю (вираженому больовому симптомі) для попередження больового шоку застосовують наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол, фентаніл, трамадол);
- при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (но- шпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідрохлорид, метацин), у стійких випадках за відсутності ефекту — наркотичні засоби, що виявляють спазмолітичну дію (промедол, омнопон);
- при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяжкості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобеліну гідрохлорид);
- при гострій серцевій недостатності вводять кардіотонічні препарати — строфантин, корглікон;
- при зниженні АТ вводять пресорні препарати (мезатон, адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат);
- при пригніченні серцевої діяльності застосовують аналептики (кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол);
- при зупинці серця вводять у лівий шлуночок серця адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат;
-
при бронхоспазмі застосовують бронхолітики:
- ін’єкційні — еуфілін, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат;
- інгаляційні — ізадрин, фенотерол (беротек), сальбутамол, ор- ципреналіну сульфат (алупент, астмопент);
-
при шоку застосовують протишокові засоби:
- адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид;
- ГКС — преднізолон, метилпреднізолон;
- антигістамінні препарати — дипразин, димедрол, супрастин, тавегіл;
- плазмозамінні та сольові розчини.