Хіміотерапевтичні засоби різних груп
Протитуберкульозні
До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу.
Комітет з лікування міжнародної протитуберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:
- ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ГІНК);
- рифампіцин.
- Синтетичні засоби (етіонамід, протіонамід, етамбутал, піразинамід, фтивазид, салюзид, метазид);
- Антибіотики (флориміцину сульфат (віоміцин), стрептоміцин, циклосерин).
- ПАСК, тіоацетазон (тибон).
Протитуберкульозні препарати І групи
Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар’єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилюванню. Виводиться нирками. Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. У разі необхідності призначають внутрішньовенно або внут- рішньом’язово.
Побічні ефекти: нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам’яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В6). Можливі також сухість у роті, нудота, блювання, закреп.
Фтивазид — препарат повільно всмоктується і повільно виводиться з організму, менш токсичний, ніж ізоніазид.
Показання до застосування: в амбулаторних умовах, після курсу лікування туберкульозу в стаціонарі, для профілактики загострення дітям та дорослим.
Солюзид розчинний — за фармакологічною дією подібний до ізоніазиду.
Показання до застосування: туберкульоз мозкових оболонок, плеври, серозних оболонок, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сечової і статевої систем, лімфатичних вузлів, шкіри, очей; туберкульозні свищи різної локалізації, вульгарний вовчак.
Метазид перевершує фтивазид за хіміотерапевтичною активністю, менш токсичний, краще проникає в спинномозкову рідину.
Застосування і побічні ефекти такі самі, як в ізоніазиду.
Рифампіцин (рифоцин) — антибіотик широкого спектра дії. Виявляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у високих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко проникає через тканинні бар’єри, у тому числі й через ГЕБ. Терапевтичний ефект триває 8-12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково із сечею, бронхіальними та слізними залозами. Застосовують для лікування хворих з усіма видами туберкульозу. Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутрішньовенно.
Побічні ефекти: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні явища; можливе забарвлення сечі, мокротиння та слізної рідини в червоний колір.
Не рекомендовано призначати в І триместр вагітності.
Протитуберкульозні препарати II групи
Синтетичні засоби
Етамбутол (діамбутол) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція відбувається нирками. Призначають для лікування всіх форм туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).
Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, алергійні реакції, порушення зору (через 2-6 міс від початку лікування препаратом).
Піразинамід — один із найефективніших препаратів II групи, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.
Етіонамід (Етіомід) — за протитуберкульозною дією поступається ізоніазиду. Резистентність до препарату виникає швидко. Препарат легко всмоктується з травного каналу, проникає в спинномозкову рідину.
Показання до застосування: туберкульоз легень, а також у випадках, коли препарати І групи втрачають ефективність через розвиток резистентних форм збудників.
Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції, іноді порушення з боку ЦНС та периферійної нервової системи.
Протипоказання: вік до 2 років.
Протіонамід (тревентикс) — за протитуберкульозною дією подібний до етіонаміду, але краще переноситься. Можна призначати з іншими протитуберкульозними засобами.
Показання до застосування: туберкульоз легень та нелегенева його форма.
Побічні ефекти: порушення функції травного каналу, зменшення маси тіла, загальна слабкість, тахікардія, алергійні реакції.
Протипоказання: слід проявляти обережність при тяжких захворюваннях печінки і нирок; період вагітності.
Антибіотики
Стрептоміцину сульфат та канаміцину сульфат — антибіотики, широкого спектра дії (див. у розділі «Антибіотики-аміноглікозиди»).
Циклосерин — антибіотик широкого спектра дії; затримує ріст мікобактерій туберкульозу. За активністю поступається стрептоміцину. Добре всмоктується з травного каналу, легко проникає в спинномозкову рідину, виділяється нирками.
Показання до застосування: хронічні форми туберкульозу. Застосовують в умовах стаціонару разом з іншими протитуберкульозними препаратами.
Побічні ефекти: головний біль, безсоння, погіршення пам’яті, неврит, психастенічний стан, галюцинації, депресія, епілептиформні напади, знепритомнення.
Протипоказання: органічні ураження ЦНС (епілепсія та ін). Слід проявляти обережність, призначаючи препарат пацієнтам з порушенням функції нирок, нестійкою психікою та хворим на алкоголізм.
Флориміцину сульфат (віоміцин) — антибіотик, що має широкий спектр протимікробної дії. Діє на резистентні до протитуберкульозних препаратів (за виключенням канаміцину) форми мікроорганізмів. Препарат погано проникає в спинномозкову рідину, всмоктується в кров тільки при парентеральному введенні.
Показання до застосування: туберкульоз легень, туберкульозний лімфаденіт.
Побічні ефекти: ототоксичність, алергійний дерматит, головний біль, ураження нирок, печінки.
Протипоказання: захворювання слухового нерва, нирок.
Протитуберкульозні препарати III групи
Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) — це синтетичний протитуберкульозний препарат. Ефективний при вживанні всередину. Призначають у дозі 3-4 г на один прийом 3 рази на добу через 0,5-1 год після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенно крапельно вводять 3 % розчин натрію пара-аміносаліцилату.
Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; алергійні реакції.
Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.
Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:
- необхідно суворо дотримуватися режиму дозування;
- для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В6), глютамінову кислоту, тіамін (вітамін В,), седуксен;
- при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль функції зору. Пацієнту радять звернути увагу на те, чи може він читати після вживання препарату;
- лікувальна терапія при туберкульозі має бути тривалою та безперервною;
- на початку лікування слід призначати 3-4 препарати. Важливо, щоб вони відрізнялись за механізмом дії на мікробну клітину;
- лікарські препарати необхідно призначати, як правило, 1 раз на день;
- доцільно хоча б один з них вводити внутрішньовенно;
- при комбінації препаратів обов’язковим є призначення одного або двох основних засобів, особливо похідних ГІНК. Є готові комплексні лікарські засоби: пасоміцин (стрептоміцин + ПАСК), стрептосалюзид (стрептоміцин + салюзид) тощо;
- не слід уживати препарати, що мають однакові побічні ефекти (наприклад, стрептоміцин і канаміцин або флориміцин), оскільки всі вони виявляють ото- і нефротоксичність.
Протиспірохетозні
Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс.
Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передається в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепонемою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, успадковується. Ще одна назва хвороби «люес» походить від грецького «lues» — карати.
Класифікація протиспірохетозних засобів
Антибіотики
Антибіотики групи пеніциліну короткої дії (бензилпеніциліну натрієва або калієва сіль) та препарати тривалої дії (бензилпеніциліну новокаїнова сіль, біциліни) виявляють виражену трепонемоцидну дію. До них виникає резистентність. Препарати ефективні на всіх стадіях сифілісу, їх призначають курсами. Тривалість різних курсів варіює залежно від форми і стадії захворювання.
При непереносимості антибіотиків групи пеніциліну призначають інші антибіотики - тетрацикліни, а також еритроміцин, азитроміцин, цефтріаксон, які за ефективністю поступаються препаратам пеніциліну.
Препарати вісмуту
Бійохінол — пригнічує розмноження блідої спірохети, виявляє протизапальну дію. Повільно всмоктується і повільно виводиться з організму. Застосовують для лікування всіх форм сифілісу, але обмежено.
Бісмоверол — пригнічує ріст і розмноження блідої спірохети. Можна призначати при непереносимості бійохінолу для лікування всіх форм сифілісу.
Препарати вісмуту вводять внутрішньом’язово.
Побічні ефекти: темна облямівка по краях ясен (вісмутова облямівка). Можливі гінгівіт, стоматит, коліт, діарея, дерматит. Рідко - ураження нирок і печінки.
Неспецифічні засоби
- Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил, декарис).
- Стимулювальні засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, спленін, екстракт плаценти).
- Вітамінотерапія.
Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:
- пеніциліни несумісні з макролідами, адреналіном, глюкозою, вітамінами С, Р, К, В1 В12;
- при застосуванні препаратів вісмуту необхідно слідкувати за станом слизових оболонок порожнини рота, функцією нирок і печінки;
- бійохінол потрібно вводити підігрітим, довгою голкою;
- азитроміцин (сумамед) доцільно призначати всередину до їди, а еритроміцин — після їди.
Протималярійні
Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) — гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється приступами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, характеризується схильністю до рецидивів.
Малярійний плазмодій має два цикли розвитку.
Шизогоніярізновид безстатевого розмноження, що притамане одноклітинним організмам, при якому відбувається багаторазовий поділ ядра відбувається в організмі людини, а спорогоніярозмноження в заплідненої клітині(ооцисті), яке завершується утворенням спор і спорозітів у навколишньому середовищі — в тілі комара. При укусі комара в організм людини потрапляють спорозоїти, які швидко проникають у клітини печінки, де вони проходять цикл розвитку (тканинні форми плазмодію) і потім діляться, перетворюючись на тканинні мерозоїтидрібні паразити продовгуватої форми.
Після закінчення тканинної шизогонії мерозоїти потрапляють у кров і проникають в еритроцити, де здійснюється розвиток еритроцитарних форм. Еритроцити руйнуються і мерозоїти потрапляють у плазму крові, де одна частина з них гине, а друга — проникає в інші еритроцити, і цикл еритроцитарної шизогонії повторюється. Цей процес проявляється приступом гарячки.
З частини еритроцитарних мерозоїтів утворюються чоловічі і жіночі статеві клітини — гамонти, їх запліднення відбувається тільки в тілі комара.
Спорогонія завершується утворенням спорозоїтів, які при укусі зі слиною комара потрапляють у кров людини і дають початок новому циклу шизогонії.
Джерелом інфекції при малярії є хворі або паразитоносії, у крові яких є статеві форми малярійних плазмодіїв (гамонти). Кількість гамонтів в крові різко збільшується під час рецидивів хвороби.
Механізм передачі малярії — трансмісивний. У разі порушень правил асептики плазмодії можуть передаватися і через медичний інструментарій (шприци, голки).
Протималярійні засоби класифікують залежно від їхньої дії на різні види і стадії розвитку малярійного плазмодію.
Класифікація протималярійних засобів
| Препарати, що впливають на шизогонію (безстатевий цикл розвитку в організмі людини) | Препарати, що впливають на спорогонію (безстатевий цикл розвитку в організмі людини) | |
|---|---|---|
| Шизотропні | Гамантотропні | |
| Гістошизотропні | Гематотропні | |
| прееритроцитарні форми плазмодіїв (тканинний цикл відбувається у печінці) | еритроцитарні форми плазмодіїв | на статеві еритроцитарні форми плазмодіїв |
|
Хлоридин (піриметамін) Бігумаль (прокванілу гідрохлорид) Хіноцид (квіноцид) Примахін (примаквін) |
Хінгамін (хлорохін, делагіл) Хініну гідрохлорид Мефлохін (ларіам) |
Хлоридин Бігумаль Хіноцид Примахін |
Хінгамін (хлорохін, делагіл, резохін) виявляє протималярійний ефект, амебецидну, а також імунодепресивну дію і має протиаритмічні властивості. Здатен відновлювати обмін колагенових структур. При вживанні всередину швидко і повністю всмоктується. Застосовують при всіх видах малярії, а також при позакишковому амебіазі. Ефективний при колагенозах, профілактично призначають при порушенні ритму серця.Для профілактики і лікування малярії призначають лікарські препарати, що діють на певні форми розвитку плазмодію.
Побічні ефекти: проявляються при тривалому застосуванні у високих дозах: дерматит, диспепсичні явища, порушення зору, рідко — лейкопенія, пригнічення функції печінки.
Хлоридин (піриметамін) — ефективний до шизонтів усіх видів малярійного плазмодію, за активністю поступається хінгаміну. Препарат депонується в тканинах і має тривалу дію. Застосовують переважно для профілактики і лікування хронічних форм малярії, при токсоплазмозі.
Побічні ефекти: головний біль, біль у ділянці серця, диспепсичні явища, анемія.
Примахін (примаквін). Препарат має гаметоцидну активність, а також діє на параеритроцитарні шизонти. Добре переноситься хворими. Застосовують при рецидивах трьохдобової та чотирьохдобової малярії; тропічної малярії після закінчення лікування шизотропними препаратами для попередження розповсюдження інфекції через комарів.
Побічні ефекти: біль у животі, диспепсичні явища, біль у ділянці серця, загальна слабкість, лейкопенія.
Хініну гідрохлорид — алкалоїд з кори хінного дерева. Виявляє протималярійну активність. За ефективністю поступається іншим шизонтоцидним препаратам, але дає швидкий ефект. Для лікування хворих на малярію препарат застосовують обмежено, оскільки він значно токсичний. Хворим зі злоякісними формами тропічної малярії, стійкої до хінгаміну, вводять внутрішньовенно крапельно.
Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, алергійні реакції, порушення слуху і зору, пригнічення функції нирок.
Мефлохін (ларіам) виявляє гемошизотропну дію. Призначають всередину. Виявляє менш тривалу, ніж токсичний хінін, дію. Можливі диспепсичні явища, шкірний висип, головний біль. При використанні препарату у високих дозах можуть спостерігатися неврологічні порушення, судоми.
Бігумаль (прокванілу гідрохлорид) виявляє протималярійну дію, порушує біосинтез у малярійному плазмодії. Застосовують для тривалої профілактики малярії, тропічної малярії середньої тяжкості, трьохдобової та чотирьохдобової малярії.
Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, зменшення маси тіла.
Хіноцид гальмує розвиток гамонтів і тканинних форм збудників малярії. Застосовують для лікування трьохдобової та чотирьохдобової малярії (після закінчення прийому шизотропних засобів) та профілактики рецидивів хвороби.
Побічні ефекти: нудота, головний біль, ціаноз губ та нігтів, подразнення нирок і сечового міхура, гемоліз еритроцитів, лейкопенія або лейкоцитоз.
Метакельфін - комбінований продукт, що володіє вираженою антипротозойною активністю (дією, направленою на придушення життєдіяльності простих організмів).
Показання до застосування: Лікування і профілактика малярії.
Протипоказання: виражені порушення функції печінки і/або нирок; патологічні зміни картини крові. В період вагітності і дітям раннього віку продукт можна призначати тільки у разі крайньої потреби.
Протималярійні препарати застосовують:
- для профілактики і лікування малярії. Індивідуальна хіміо-профілактика розвитку малярії полягає в попередженні захворювання у разі перебування здорової людини в небезпечному щодо малярії районі. Якщо спорозоїтоцидних ліків немає, то застосовують засоби, що впливають на прееритроцитарні форми, наприклад хлоридин. Крім того, використовують гематошизоцидні засоби: хінгамін, мефлохін та ін., що попереджають розвиток нападів лихоманки;
- при лікуванні малярії використовують комбінації протималярійних засобів з різним механізмом дії.
Особливості роботи з протималярійними засобами:
- усі протималярійні препарати є високотоксичними;
- хлоридин виділяється з грудним молоком, попереджає виникнення малярії у новонароджених;
- мефлохін спричинює тератогенну дію під час курсу лікування і ще 2 міс після його закінчення, тому жінки дітородного віку повинні користуватися контрацептивними засобами;
- бігумаль, хіноцид, хлорохін слід уживати після їди.
Антипротозойні
Антипротозойні — це лікарські засоби для лікування захворювань, що спричинені патогенними найпростішими.
Класифікація антипротозойних
- Засоби для лікування хворих на трихомоноз (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон);
- засоби для лікування хворих на лямбліоз (метронідазол, хініофон, фуразолідон, дилоксанід);
- засоби для лікування хворих на лейшманіоз (солюсурмін, меглумін);
- засоби для лікування хворих на амебіаз (метронідазол, хініофон, еметин).
Засоби для лікування хворих на трихомоноз
Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне захворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення.
Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид тощо.
Метронідазол (трихопол, флагіл, кліон, метрогіл, ефлоран) добре всмоктується з травного каналу, проникає в усі тканини, метаболізується в печінці, виводиться нирками. Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій. Застосовують для лікування хворих на трихомоноз. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.
Побічні ефекти: переважно нудота, головний біль, відчуття сухості або металевого присмаку в роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (у 12 % випадків) можуть бути діарея, безсоння, загальна слабкість, стоматит, шкірний висип.
При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до прийому препарату і протягом 48 год після прийому останньої дози.
Не слід призначати метронідазол жінкам у період вагітності (особливо в І триместрі), годування груддю, а також дітям грудного віку.
Тинідазол
Показання до застосування: Гострий і хронічний тріхомоноз (хвороба сечостатевої сфери, що викликається тріхомонадамі) у женшин і чоловіків. Лямбліоз (хвороба тонкого кишечника, викликане лямбліями).
Протипоказання: Порушення кровотворення, захворювання центральної нервової системи в активній фазі, перші 3 міс. вагітності; продукт призначають з обережністю у в последствіїдующие місяці вагітності і в період годування грудьми. Під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв щоб уникнути спазму органів черевної порожнини, нудоти, блювоти, не рекомендується призначати з етіономідом.
Побічні дії: В деяких випадках можливі помірна лейкопенія (зниження рівня лейкоцитів в крові), запаморочення, порушення координації рухів, в одиничних випадках алергічні реакції.
Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосовують при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чоловіків. Призначають всередину за схемою. Подібну дію виявляють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.
Фуразолідон
Показання до застосування: Дизентерія, паратиф; харчові токсикоінфекції (харчові отруєння) паратифозного характеру, захворювання, викликані тріхомонадамі, лямбліоз.
Протипоказання: Підвищена сприйнятливість до похідних нітрофурана; необхідна обережність при порушенні функції нирок.
Побічні дії: Можливі нудота, блювота, зменшення апетиту, алергічні реакції.
Засоби для лікування хворих на лямбліоз
Збудником лямбліозу є лямблії (Lamblia intestinabis).
При цьому захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон, дилоксанід.
Амінохінол виявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті. Препарат переноситься добре, але можливий розвиток диспепсичних порушень, а також головний біль, шум у вухах, алергійні реакції.
Засоби для лікування хворих на амебіаз
Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка спричинюється Entamoebae histolytic, характеризується виразковим ураженням товстої кишки, схильністю до хронічного рецидивного перебігу, іноді позакишковими ураженнями. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвитку інфекційного процесу сприяють кишковий дисбактеріоз, інтоксикації, травми, переохолодження.
Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, хініофон, еметину гідрохлорид.
Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмоктується і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, амебний абсцес, гепатит.
Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м’язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.
Хініофон пригнічує розмноження збудників амебного шигельозу, сприяє видаленню цист і зникненню симптомів захворювання; застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, виразковий коліт. У наш час його застосування обмежено.
Засоби для лікування хворих на лейшманіоз
Розрізняють шкірний і вісцеральний лейшманіоз.
Для лікування хворих на вісцеральний лейшманіоз призначають солюсурмін. Препарат пригнічує ріст і розмноження збудників лейшманіозу; його вводять парантерально.
Побічні ефекти: інфільтрати при підшкірному і внутрішньом’язовому введенні; кашель, металевий присмак у роті, слинотеча, нудота, блювання, шкірний висип.
Протимікозні
Патогенні та умовно-патогенні гриби спричинюють розвиток мікозів, що є дуже поширеними захворюваннями. Ураження, що зумовлені дріжджоподібними грибами роду Candida (кандидамікоз), можуть виникнути при застосуванні антибіотиків широкого спектра дії. При цьому можливе ушкодження слизової оболонки травного каналу, піхви. У тяжких випадках уражаються внутрішні органи.
Дерматомікози спричинюють патогенні гриби, які уражають шкіру (епідермофітія), нігті (оніхомікози), волосся (трихофітія). Розвитку захворювання сприяють контакт з хворим, генетична зумовленість, пітливість, мацерація шкіри. Лікування таких захворювань комбіноване і включає застосування препаратів місцевої та системної дії.
Класифікація протимікозних засобів
| Засоби, що застосовуються для лікування захворювань, спричинених патогенними грибами | Засоби, що застосовують для лікування захворювань, спричинених умовно-патогенними грибами |
|---|---|
|
Для лікування хворих із системним або глибоким мікозом: амфотерицин В, амфоглюкамін, мікогептин, міконазол, кетоконазол, ітраконазол, флуконазол |
Для лікування хворих з кандидамікозами: ністатин, леворин, міконазол, клотримазол |
|
Для лікування хворих з дерматомікозами: гризеофульвін, нітрофунгін, цинкундан, мікосептин, флуцитозин, мікозолон, клотримазол |
Засоби для лікування хворих із системними мікозами
Амфотерицин В — антибіотик, що виявляє фунгіцидну дію. Високоактивний при генералізованих формах мікозів, а також при мікозних захворюваннях, що не піддаються лікуванню. Препарат не всмоктується з травного каналу, тому його призначають внутрішньовенно, вводять у порожнини тіла, застосовують інгаляційно та місцево. Виводиться повільно нирками. Препарат здатен до кумуляції і тому є токсичним.
Побічні ефекти: анорексія, блювання, кишкова коліка, діарея, зниження артеріального тиску, нефротоксичні ефекти, нейротоксичні порушення, тромбофлебіт, алергійні реакції.
Амфоглюкамін — препарат, подібний до амфотерицину. Ефективний при вживанні всередину і добре переноситься хворими. Призначають хворим на кандидоз травного каналу, носоглотки, внутрішніх органів.
Мікогептин — виявляє фунгіцидну дію при глибоких і системних мікозах і захворюваннях, спричинених дріжджоподібними грибами. Призначають всередину та місцево.
Міконазол (дактарин, мікогель-КМП) — діє фунгіцидно на дерматоміцети, дріжджеподібні та інші патогенні гриби. Призначають всередину для лікування і профілактики мікозів порожнини рота і травного каналу. Вводять внутрішньовенно при системних мікозах, місцево — при грибкових ураженнях шкіри і нігтів.
Побічні ефекти: тромбофлебіт, нудота, діарея, алергійні реакції.
Флуконазол (дифлюкан) добре всмоктується при ентеральному введенні, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Виводиться нирками. Застосовують при кандидозі внутрішніх органів, шкіри, слизових оболонок, при стрептококовому менінгіті, дерматомікозах; для профілактики і лікування мікозів у пацієнтів з порушенням імунітету внаслідок СНІДу, а також після проведення хіміо- і радіотерапії.
Побічні ефекти: диспепсичні розлади, нудота, шкірний висип.
Засоби для лікування хворих з дерматомікозами
Клотримазол — синтетичний препарат, що має широкий спектр протимікозної дії. При місцевому застосуванні в низьких концентраціях виявляє фунгістатичну дію, а у високих — фунгіцидну. Спектр дії: гриби роду Candida, збудники дерматомікозів, а також грампозитивні коки (стафілококи і стрептококи). Призначають тільки місцево (у формі крему, мазі, розчину, таблеток для інтравагінального застосування) для лікування мікозів стоп і урогенітального кандидозу.
Протипоказання: період вагітності.
Нітрофунгін — виявляє фунгіцидну дію на дерматофіти і гриби роду Candida. Застосовують для лікування хворих з епідермофітією, трихофітією (грибкове ураження волосся), грибковою екземою і кандидозом шкіри шляхом змащування ушкоджених ділянок (2- 3 рази на день) до зникнення клінічних проявів хвороби.
Гризеофульвін — антибіотик, що продукується пліснявим грибом. Препарат добре всмоктується з травного каналу, його біозасвоєння збільшується у разі вживання жирної їжі. Краще всмоктується при застосуванні у формі суспензії. Препарат накопичується в клітинах епідермісу і, зв’язуючись із кератином, порушує синтез клітинної стінки грибів. Одужання настає після повної заміни інфікованого епідермісу.
Застосовують при дерматомікозах. Призначають всередину у формі таблеток під час їди з олією або у формі суспензії.
Побічні ефекти: диспепсичні явища, головний біль, алергійні реакції, явища дезорієнтації, іноді лейкопенія. Під час дослідів на лабораторних тваринах у гризеофульвіну виявлено тератогенний та канцерогенний ефект.
Пімафуцин - протигрибковий засіб. Речовиною продукту, що діє, є натаміцин - макролідний антибіотик полієнового ряду. Володіє широким спектром дії. Проявляє фунгіцидну активність, оскільки блокує стероли клітинних мембран грибів, що приводить до загибелі мікроорганізму. Чутливий до грибів роду Candidaspp. Пігулки Пімафуцин - при кандидозі кишечника, кандидозі нігтів (додаткове нанесення крему Пімафуцин) - курс лікування 2-3 місяці, вульвовагинальному кандидозі (додаткове інтравагинальне введення суппозіторій Пімафуцин ) - курс лікування 10-20 днів, поширеному кандідомікозі шкіри (додаткове місцеве використання крему Пімафуцин) - курс лікування-7днів.
Побічні дії: при прийомі натаміцина в пігулках можливі діарея і нудота на початку терапії, які зникають мимоволі при подальшому лікуванні.
При використанні натаміцина місцево (крем, суппозіторії) можливі відчуття паління і слабо виражене роздратування навколишніх тканин.
Вагітність: пімафуцин не протипоказаний вагітним, годуючим і новонародженим.
Мазь «Цинкундан» і «Ундецин». До складу мазі входять інгредієнти, які при місцевому застосуванні виявляють фунгістатичну і фунгіцидну дію. Мазь втирають в уражені ділянки 2 рази на день. Курс лікування — 15-20 діб. Застосовують при епідермофітії, дріжджових дерматозах.
Мікосептин. За фармакологічною дією препарат подібний до мазі Цинкундан. Після промивання шкіри теплою водою мазь втирають у шкіру або наносять на бинт та прикладають на уражені ділянки. Курс лікування — 2-6 тиж. З профілактичною метою застосовують 1-2 рази на тиждень.
Мікозолон — комбінований препарат (мазь), що містить міконазол та протизапальний кортикостероїд деперзолон. Застосовують при ураженнях шкіри і нігтів дерматоміцетами. Мазь ефективна при мікозах із суперінфекцією, що спричинена грампозитивними бактеріями.
Засоби для лікування хворих з кандидамікозами
Ністатин — антибіотик, що пригнічує ріст патогенних грибів і особливо дріжджових роду Candida, звикання до препарату розвивається повільно. При вживанні всередину ністатин погано всмоктується і виводиться з калом. Призначають місцево у вигляді аплікацій на шкіру і слизові оболонки у формі мазі, свічок, суспензії та всередину — для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом.
Побічний ефект: діарея. Якщо з’являється кашель та підвищується температура тіла, лікування слід припинити.
Леворин — антибіотик, активний щодо дріжджових грибів роду Candida і деяких найпростіших. За фармакологічними властивостями подібний до ністатину, але більш токсичний. Призначають всередину та місцево.
Побічні ефекти: нудота, діарея, дерматит.
Особливості роботи з протигрибковими препаратами:
- клотримазол необхідно призначати тільки для зовнішнього застосування;
- ністатин несумісний з глюкозою;
- флуконазол, ітраконазол, кетоназол слід обережно застосовувати у хворих з порушенням функції печінки;
- амфоглюкамін доцільно призначати після їди, а гризеофульвін — під час їди;
- клотримазол, кетоконазол (нізорал), міконазол, флуконазол протипоказані жінкам у період вагітності.
Противірусні
Віруси — це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганізму неможливо.
Противірусні засоби — препарати з обмеженим спектром терапевтичної дії. Найбільшого ефекту можна досягти при їх застосуванні з профілактичною метою або місцево.
Найбільше практичне значення мають засоби для профілактики та лікування грипу. До них відносять: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон тощо), мідантан. Усі ці препарати захищають клітини людини від проникнення в них вірусу грипу. Призначають їх у період хвороби, але тільки в перші 2 доби захворювання з метою обмеження поширення вірусу в організмі і зменшення ускладнень захворювання, а також для індивідуальної та масової профілактики грипу під час епідемії.
При вірусних герпетичних ураженнях на шкірі та слизових оболонках ефективні препарати оксолін, герпевір, ацикловір, неовір, флореналь, бонафтон.
Для лікування хворих на СНІД призначають азидотимідин (зидовудин).
Оксолін — противірусний засіб у формі мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа, або у формі розчину, який закапують у кон’юнктивальний мішок по 2 краплі 5-6 разів на добу.
Активний до вірусів грипу, герпесу, аденовірусів.
Показання до застосування: профілактика та раннє лікування респіраторних вірусних інфекцій, лікування вірусних уражень шкіри та слизових оболонок.
Побічні ефекти: чхання, підвищене виділення слизу.
Інтерферони — глюкопротеїди, що виробляються клітинами макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Препарат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.
Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань розчин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на добу. При перших ознаках грипу препарат краще вводити інгаляційно.
Існують противірусні препарати для лікування герпесу (ацикловір, флореналь, бонафтон).
Ацикловір виявляє антивірусну та імуномодулювальну дію.
Механізм дії: гальмує синтез нуклеїнових кислот вірусу. Препарат при прийомі всередину неповністю всмоктується з травного каналу, проникає через ГЕБ. Виділяється нирками.
Показання до застосування: простий герпес шкіри і слизових оболонок (всередину і місцево), усі форми простого і оперізувального герпесу (внутрішньовенно).
Побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, кишкова коліка, головний біль, подразнення шкіри і слизових оболонок, алергійні реакції.
Протипоказання: гіперчутливість до препарату; період вагітності та годування груддю.
Флореналь — високоактивний противірусний препарат при захворюваннях, спричинених вірусами герпесу і аденовірусами.
Показання до застосування: аденовірусний кон’юнктивіт, епідемічний кератокон’юнктивіт, кератит.
Побічні ефекти: печіння в очах, дерматоз повік.
Бонафтон — активний щодо вірусу герпесу та аденовірусу.
Показання до застосування: герпетичний кератит, герпес простий та оперізувальний, герпетичний стоматит, гінгівіт, герпес статевих органів.
Особливості роботи з противірусними засобами:
- ремантадин необхідно призначати з метою профілактики та в перші дні захворювання на грип під час епідемії;
- в офтальмології слід застосовувати тільки 0,25 %, 0,5 % оксолінову мазь;
- інтерферони не можна застосовувати при порушенні функції нирок;
- інтерферон 2β (реаферон) не слід призначати пацієнтам з психічними порушеннями в анамнезі.
Протигельмінтні
Протигельмінтні засоби — це препарати, які застосовують для лікування гельмінтозів. Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їхні личинки, які паразитують в організмі людей і тварин.
Відомо З класи гельмінтів:
- нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики);
- цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп’як);
- трематоди (сисуни).
Класифікація протигельмінтних засобів
| Засоби, які призначають при кишкових нематодозах | Засоби, які призначають при кишкових цестодозах | Засоби, які застосовують при позакишкових гельмінтозах |
|---|---|---|
|
Нафтамон Мебендазол (вермокс) Левамізол (декарис) Пірантел (комбантрин) Квіти пижма Квітиполину цитварного |
Фенасал Кора гранатника Насіння гарбуза |
Дитразину цитрат(лоскуран) Хлоксил |
Засоби, для лікування хворих з кишковими нематодозами
Піперазину адипінат призначають дорослим всередину за схемою: при аскаридозі — протягом 2 днів, при ентеробіозі — 5 днів, при тяжких інвазіях курс лікування повторюють через 1 тиж. Препарат добре переноситься хворими; іноді зумовлює розвиток диспепсичних явищ, головний біль. Унаслідок вживання у високих дозах виникають нейротоксичні ускладнення. У хворих на епілепсію можуть загостритися напади захворювання.
Нафтамон — синтетичний протигельмінтний препарат. Призначають для лікування аскаридозу всередину щоденно за 2 год до сніданку в дозі 5 г (для дорослих та дітей віком понад 10 років) протягом 3-5 днів. Лікування проводять в умовах стаціонару.
Мебендазол (вермокс) — синтетичний препарат, що має широкий спектр антигельмінтної дії і є малотоксичним. Призначають всередину для лікування ентеробіозу до або після їди (перед ковтанням таблетку слід розжувати) у дозі 100 мг і повторюють прийом через 2-4 тиж.
При аскаридозі дорослим і дітям віком понад 2 роки призначають по 100 мг 2 рази на день протягом 3 діб. Лікування можна повторити через 2-3 тиж.
Левамізол (декарис) — імуностимулювальний та протиглисний засіб. Має високу активність при аскаридозі. Призначають всередину 1 раз перед сном. Лікування у разі необхідності повторюють через 1 тиж.
Усі вищеперераховані препарати майже не всмоктуються з травного каналу. Їх призначають всередину з водою під час або після їди. При застосуванні протинематодозних засобів не потрібно дотримуватися дієти і приймати проносні засоби.
Побічні ефекти: диспепсичні явища, головний біль, загальна слабкість, сонливість; при надходженні в кров препарати можуть справляти тератогенну дію.
Пірантел (комбантрин) порушує нервово-м’язову і пригнічує холінестеразну передачу, зумовлюючи в гельмінтів спастичний параліч. Призначають при аскаридозі, ентеробіозі, анкилостомідозі. Препарат переноситься добре.
Побічні ефекти: зниження апетиту, головний біль, нудота, діарея.
Квіти пижма — виявляють протигельмінтну та жовчогінну дію. Застосовують усередину у формі напою при аскаридозі, ентеробіозі, а також холециститі та хронічному гепатиті.
Протипоказання: більшість антигельмінтних препаратів протипоказані в період вагітності та при виразці шлунка. Обережно призначають дітям до 1 року (мебендазол, пірантел).
Засоби для лікування хворих з кишковими цестодозами
Фенасал — синтетичний протиглисний засіб. Призначають всередину одноразово дорослим і дітям віком понад 12 років по 8-12 таблеток при інвазії бичачим, широким і карликовим ціп’яком. Препарат приймають зранку або ввечері через 3-4 год після легкої вечері. Протягом дня вживають легкозасвоювані продукти. Перед прийомом препарату вживають 2 г натрію гідрокарбонату.
Кора гранатника. Використовують відвар з висушеної кори стовбура і гілок цієї рослини (25-40 г на 200-300 мл води). Призначають випити його протягом 1 год.
Побічні ефекти: нерідко — загальна слабкість, запаморочення, порушення зору, можливі судоми.
Допомога: промити шлунок, дати активоване вугілля, сольовий проносний засіб.
Насіння гарбуза — пригнічує життєдіяльність бичачого, свинячого і карликового ціп’яка, широкого лентеця. Призначають всередину після підготовки впродовж 2 діб (дієта, ввечері — послаблювальний засіб, зранку — клізма). Хворому призначають 300 г сирого або висушеного насіння (розтертого з водою і медом) натще у ліжку протягом 1 год, через 3 год дають послаблювальний засіб і ще через півгодини роблять клізму.
Побічні ефекти: не встановлені.
У медицині застосовується густий екстракт кореневища чоловічої папороті – густа рідина темно-зеленого кольору. Діючі речовини рослини викликають параліч мускулатури стрічкових глистів, в результаті чого вони гинуть і виводяться з організму.
Засоби для лікування хворих з позакишковими гельмінтозами
Дитразину цитрат (лоскуран) — пригнічує розмноження збудників філяріатозів (особливо мікрофілярій), слабше діє на дорослих паразитів; ефективний при аскаридозі.
Побічні ефекти: нудота, блювання, головний біль, біль у суглобах.
Хлоксил — виявляє протиглисну дію. Призначають при трематозах печінки. За 1-2 доби до лікування та в період застосування (упродовж 2 діб) слід обмежити споживання жирів та виключити алкоголь. Призначають препарат всередину через 1 год після легкого сніданку в три прийоми з інтервалом 20-30 хв, потім, через 2-3 год, хворий має поснідати і ще через 2-3 год прийняти жовчогінні і спазмолітичні засоби (алохол). Через 2 доби хворий повинен прийняти 10-20 г хлоксилу.
Побічні ефекти: біль у ділянці печінки та серця, алергійні реакції.
Празиквантел (білтрицид) підвищує проникність клітинних мембран паразитів для йонів кальцію, зумовлює спазм м’язів у глистів. При прийомі всередину добре всмоктується, виводиться нирками. Препарат має широкий спектр пригельмінтної дії. Високоефективний при кишкових цестодозах, а також позакишкових трематодозах.