Лікарські засоби, що впливають на скоротливу активність і тонус міометрія. Солі лужних металів. Глюкоза
Впливають на міометрій
Міометрій — матковий м’яз. Ритмічні скорочення маткового м’яза виштовхують плід під час пологів. Підвищення тонусу (напруження) міометрія сприяє зменшенню (скороченню) матки в розмірах після пологів, унаслідок чого перетискаються кровоносні судини та припиняється маткова кровотеча. Окситоцин — синтетичний гормон задньої частки гіпофіза. Посилює ритмічні скорочення матки, підвищує її тонус (напруження м’яза), стимулює синтез простагландинів у міометрії. Матка чутлива до окситоцину в останній термін вагітності та через 2-3 дні після пологів. Показання до застосування: слабкість пологової діяльності І і II періоду пологів, зупинка гіпотонічних маткових кровотеч. Протипоказання: невідповідність розмірів плода і таза, косе і поперекове положення плода, кесарів розтин в анамнезі. Класифікація препаратів (утеротоніків) Основні препарати Допоміжні засоби 1. Препарати задньої часткигіпофіза Окситоцин Пітуїтрин Гіфотоцин Дезамінокситоцин Метилокситоцин 2. Препарати простагландинів Динопрост (ензапрост, простин F2α) Динопростон (цервіпрост, простин Е2) Простенон Естрон (фолікулін) Промедол Прозерин Рицинова олія Енергетичний комплекс (глюкоза,кальцію хлорид, вітаміни, сигетин) Вводять для стимуляції пологів внутрішньовенно крапельно 5 ОД на 500 мл 5 % розчину глюкози зі швидкістю 8-10 крапель за 1 хв, кожні 15-20 хв дозу підвищують на 19 крапель. Максимальна доза — 40 крапель за 1 хв. Для усунення тонічного компонента в дії окситоцину вводять атропіну сульфат. Окситоцин доцільно вводити при значному розкритті шийки матки (на 6 пальців і більше) і вторинній слабкості пологів. Для зупинки гіпотонічних кровотеч вводять 3-5 ОД внутрішньом’язово або в шийку матки. Пітуїтрин — витяжка із задньої частки гіпофіза тварин, містить 2 гормони — окситоцин та вазопресин. Дія пітуїтрину на міометрій визначається наявністю окситоцину. Вазопресин — антидіуретичний гормон, знижує діурез, затримує воду та йони в організмі і за рахунок цього підвищує АТ. Пітуїтрин застосовують в акушерстві та гінекології за таких самих показань, що й окситоцин. Протипоказання: такі самі, як і в окситоцину. Пітуїтрин також не можна застосовувати при артеріальній гіпертензії. Простагландини — біогенні біологічно активні речовини, мають багатогранну фізіологічну активність. Уперше їх було виявлено в передміхуровій залозі, звідки вони й отримали свою назву. Простагландини груп Е і F виявляють виражену стимулювальну дію на матку, причому, на відміну від гормонів гіпофіза, міометрій чутливий до простагландинів протягом усього періоду вагітності. Крім цього, простагландини (особливо динопростон) мають здатність розширювати шийку матки. Застосування простагландинів для стимуляції пологів є фізіологічно обґрунтованим: при фізіологічних пологах окситоцин, який утворюється в організмі матері і плода, забезпечує виділення простагландинів за рахунок ішемії міометрія та звільнення з клітин кальцію. Динопрост (простагландин F2α, ензапрост) — виявляє виражену стимулювальну дію на матку, підвищуює її тонус, розслаблює м’язи шийки матки. Показання до застосування: для стимуляції пологів, зупинки значних маткових кровотеч, розширення шийки матки під час операцій, переривання вагітності за медичними показаннями на пізніх термінах (15 тиж і більше). Побічні ефекти: тахікардія, бронхоспазм, підвищення температури тіла, гіпертонус і розрив матки, ендометрит, флебіт. Динопростон (цервіпрост, простин Е2) має властивості, подібні до таких динопросту, але відіграє більш важливу роль у початку пологового акту. Тому його застосовують у формі гелю і таблеток ендоцервікально для розширення шийки матки перед стимуляцією пологів окситоцином (якщо розширення шийки менше ніж на 6 пальців), а також так само, як і динопрост. Сигетин — синтетичний препарат, який посилює ритмічні скорочення матки та покращує кровообіг плода. Показання до застосування: слабкість пологової діяльності, внутрішньоутробна асфіксія плода, порушення менструального циклу. Класифікація токолітиків Засоби, що пригнічують ЦНС Засоби, що впливають на рецептори периферичної нервової системи (β2-адреноміметики) Азоту закис Натрію оксибутират Спирт етиловий Магнію сульфат Беротек (партусистен, фенотерол) Сальбутамол Гексопреналін (гініпрал) Ритодрин (пре-пар) Засоби, які зменшують ритмічні скорочення матки та її тонус, застосовують для збереження вагітності в разі загрози передчасних пологів. Класифікація препаратів, що підвищують тонус міометрія Препарати на основі маткових ріжок Синтетичні препарати Рослинні засоби Ергометрину малеат Метилергометрин Ерготамін (корнутамін) Ерготал Котарніну хлорид (стиптицин) Настойка барбарису Екстракт грициків Екстракт калини Екстракт гірчака перцевого Екстракт кропиви Настойка арніки Препарати на основі маткових ріжок — ергометрину малеат, метилергометрин, ерготамін, ерготал — спричинюють значне і тривале тонічне скорочення маткового м’яза. Це призводить до механічного перетискання судин і зупинки маткової кровотечі. Крім того, препарати на основі маткових ріжок прискорюють зворотний розвиток матки після пологів (субінволюцію матки). Застосовують для зупинки маткових кровотеч після пологів, абортів, для прискорення інволюції матки. Протипоказання: період вагітності, під час пологів до моменту народження плаценти. Препарати на основі маткових ріжок є високотоксичними, внаслідок передозування виникають біль у животі, нудота, блювання, діарея, спрага, порушення координації рухів, мовлення, запаморочення, марення, судоми, кома. Ергометрину малеат — найбільш ефективний препарат на основі маткових ріжок, діє на матковий м’яз швидше і сильніше, ніж інші алкалоїди маткових ріжок. Дія починається через 30 с — 1 хв (при внутрішньовенному введенні) і триває 2-4 год. Показання до застосування: для зупинки гіпотонічних маткових кровотеч після пологів, абортів, ручного відокремлення плаценти, кесаревого розтину. Для цього його вводять підшкірно, внутрішньом’язово, в шийку або тіло матки. Протипоказання: період вагітності, у період розкриття пологових шляхів та виходу плаценти. Побічні ефекти: головний біль, спазми судин, нудота. Антидот — кальцію хлорид. Котарніну хлорид — синтетичний препарат, що підвищує тонус матки. Призначають для зупинки маткових кровотеч різної етіології (на тлі запальних захворювань матки — ендометриту, доброякісних пухлин - фіброміоми; після абортів, пологів). Настойка барбарису зумовлює підвищення тонусу матки та звуження судин, підвищує зсідання крові, виявляє помірну жовчогінну дію. Показання до застосування: гіпотонічна кровотеча в післяпологовий період; для прискорення субінволюції матки; кровотечі внаслідок запальних процесів.
Класифікація
Особливості роботи з препаратами, що впливають на міометрій:
Утеротоніки
Токолітики
Підвищують тонус міометрій
Солі
Солі натрію (натрію хлорид)
Натрій — один з основних катіонів для здійснення життєво важливих функцій організму. Він міститься в організмі в основному позаклітинно, підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об’єм циркулюючої крові.
Потреба в натрії складає 3-6 г на добу.
Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, проносу (діареї), блювання, поліурії, опіків, гіпофункції коркової речовини надниркових залоз. Він проявляється спазмами непосмугованих м’язів, пригніченням ЦНС, розладами кровообігу.
Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у формі ізотонічного, гіпертонічного та гіпотонічного розчинів.
Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9 % розчин, його називають також фізіологічним розчином (хоча це недоречно, оскільки він не містить повний та необхідний електролітний комплекс мінералів складу плазми крові).
Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму.
Показання до застосування: зневоднення на тлі безперервного блювання, проносу, опіків; інфекційні хвороби; значна крововтрата; шок, колапс; місцево — для оброблення і промивання ран, опіків, очей, носової порожнини.
Вводять ізотонічний розчин підшкірно і внутрішньовенно.
Гіпертонічний розчин натрію хлориду — 2—10 % концентрації.
Його осмотичний тиск вищий, ніж тиск у клітині, тому він спричинює зморщування і загибель клітин, виявляє також протимікробну дію.
Показання до застосування: використовують для зовнішнього застосування (2-10 %) для оброблення і промивання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10-20 мл 10 % розчину) для зупинки легеневої, шлункової, кишкової кровотечі та при атонії кишок; ректально (50-100 мл 5 % розчину) при закрепах як проносний засіб; всередину (2-5 %) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.
Гіпотонічний розчин натрію хлориду — 0,45—0,6 % концентрації.
Його осмотичний тиск нижчий, ніж тиск у середині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису)
Показання до застосування: для виготовлення розчинів місце- воанестезійних засобів.
Солі калію (калію хлорид)
Калій є основним внутрішньоклітинним йоном — 98 % загальної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі.
Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності. Добова потреба в калії становить 2-3 г на добу.
Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної слабкості і паралічу м’язів, порушення серцевого ритму (екстрасистолія), зниження перистальтики кишок.
Калію хлорид — активний сольовий препарат калію.
Показання до застосування: гіпокаліємія різної етіології (на фоні застосовуння фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперстянки тощо), серцеві аритмії (пароксизмальна тахікардія, мерехтлива аритмія, екстрасистолія).
Протипоказання: повна блокада серця, порушення функції нирок та недостатність надниркових залоз.
Вводити калію хлорид парентерально слід дуже обережно. Надлишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозування можлива зупинка серця в діастолі.
Вміст ампули калію хлориду (50 мл 4 % розчину) необхідно розчинити в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити внутрішньовенно крапельно. Входить до складу препаратів аспаркам та панангін.
Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)
Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м’язової і залозистої тканин.
Добова потреба в кальції становить 1-1,5 г. Дефіцит кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у дітей, підвищення збудливості нервової системи.
Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згортання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі судин), виявляють протизапальну, протиалергічну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (впливають на серце протилежно йонам калію).
Препарати кальцію застосовують при кровотечах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), паращитоподібної залози, ексудативно-запальних процесах, діатезі, капіляротоксикозі, у складі комплексної терапії хворих з переломами, остеопорозом, при запальних захворюваннях.
При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот препарати кальцію застосовують як антидоти.
Протипоказані препарати кальцію при лікуванні серцевими глікозидами, схильності до тромбозів, тяжкій формі атеросклерозу.
Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенно!
Якщо препарат введено поза веною, основними скаргами хворого будуть відчуття пекучості і сильний біль (препарат при введенні в тканини зумовлює некроз). У цьому випадку необхідно не виймаючи голку ввести хворому магнію сульфат, обколоти уражене місце 0,25-0,5 % розчином новокаїну. Кальцію глюконат парентерально слід вводити внутрішньом’язово та внутрішньовенно, він не виявляє подразливої дії на тканини.
Солі магнію (магнію сульфат)
Магній є складовою багатьох ферментів, від нього залежать енергетичний обмін, нервово-м’язова збудливість, регуляція проникності клітинних мембран. Він є антистресовим елементом. Добова норма магнію становить 0,3-0,4 г.
Ознаки дефіциту магнію: підвищена дратівливість, апатія, депресія, тремтіння м’язів, порушення серцевого ритму.
Магнію сульфат — сольовий препарат, що виявляє різнобічну дію, особливо залежно від шляхів уведення.
1. При парентеральному введенні (внутрішньом’язово, внутрішньовенно):
- пригнічує ЦНС, виявляє протисудомну дію;
- знижує АТ, виявляє антигіпертензивну, спазмолітичну дії;
- знижує скоротливу активність міометрія, виявляє токолітичну дію.
Показання до застосування: прееклампсія та еклампсія, гіпертензивний криз, загроза передчасних пологів.
2. При ентеральному введенні:
- зумовлює рефлекторний викид жовчі, виявляє жовчогінну дію;
- діє як проносний засіб.
Показання до застосування: для дуоденального зондування, як жовчогінний засіб для сліпого зондування як проносний препарат при отруєннях. Магнію сульфат застосовують як антидот при отруєнні солями барію.
Особливості роботи з препаратами:
- гіпертонічні розчини (2-10 % розчин натрію хлориду та 10-40 % розчини глюкози) необхідно вводити парентерально тільки внутрішньовенно, при випадковому потраплянні розчинів у тканини вони зумовлюють некроз;
- розчин калію хлориду слід застосовувати всередину по 1 столовій ложці після їди, оскільки він має здатність подразнювати слизову оболонку шлунка; парентерельно — вводити дуже обережно, вміст ампули (50 мл 4% розчину) розчинити в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, застосовувати внутрішньовенно крапельно;
- кальцію хлорид в ампулах потрібно вводити виключно внутрішньовенно, при випадковому потраплянні в тканини він може спричинити некроз;
- магнію сульфат при швидкому внутрішньовенному введенні може призвести до пригнічення дихального центру і зупинки дихання. Внутрішньом’язові ін’єкції магнію сульфату болючі;
Глюкоза
Глюкоза є одним з основних енергетичних джерел в організмі, має антитоксичні властивості. Глюкозу використовують у медицині у формі ізотонічного та гіпертонічного розчинів, таблеток.
Ізотонічний розчин глюкози має 5 % концентрацію.
Його осмотичний тиск дорівнює такому тискові крові та рідин організму. Застосовують при зневодненні, хронічних захворюваннях, виснаженні (кахексії), інтоксикації, хворобах печінки, колапсі, шоці, а також для розведення ліків. Глюкоза в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин. Вводити слід підшкірно крапельно (300-500 м л), внутрішньовенно та ректально крапельно (500-1000 мл).
Гіпертонічний розчин глюкози має 10—40 % концентрацію.
Осмотичний тиск його вищий, ніж такий тиску крові і міжклітинних рідин. Гіпертонічні розчини глюкози сприяють підвищенню АТ, покращенню серцевої діяльності, антитоксичної властивості печінки.
Показання до застосування: гіпоглікемія, хвороби печінки, шок, колапс тощо.
Вводити глюкозу в гіпертонічному розчині необхідно тільки внутрішньовенно. При підшкірному чи внутрішньом’язовому введенні виникають запалення, некроз тканин.
Глюкоза несумісна з левоміцетином і стрептоміцином.