DMUPharm

Стимулятори дихання

Стимулятори дихання — препарати, які збуджують дихальн: центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину диханї. Застосовують при станах, що супроводжуються пригніченням дихання.

Класифікація стимуляторів дихання

Стимулятори дихання центральної дії безпосередньо збуджують дихальний центр мозку. Інформацію щодо препаратів і застосуван­ня див. у главі 5, розділі «Психотропні засоби».

Стимулятори дихання периферичної дії подразнюють перифе­ричні рецептори і рефлекторно стимулюють дихання. Інформацію щодо препаратів і їх застосування див. у главі 5, розділі «Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів».

Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихальний центр прямо безпосередньо і рефлекторно.

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання. Її застосо­вують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вди­ханні карбогену об’єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5- 6 хв після початку вдихання.

Протикашльові препарати

Протикашльові препарати — це засоби, що усувають кашель за рахунок пригнічення кашльового центру мозку чи рецепторів ди­хальних шляхів.

Кашель — рефлекторний акт, спрямований на видалення з ди­хальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супровод­жує запальні процеси дихальних шляхів (гострий та хронічний трахеїт, бронхіт, пневмонію).

Класифікація протикашльових засобів:

Протикашльові засоби центральної дії пригнічують кашльовий центр мозку.

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії, алкалоїд опію. Виявляє високоефективну протикаш­льову дію за рахунок пригнічення кашльового центру мозку, а та­кож незначний анальгетичний ефект.

Показання до застосування: захворювання, що супроводжують­ся стійким, виснажливим кашлем.

Побічні ефекти: сонливість, закреп, звикання, залежність.

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) — наркотичний протикаш­льовий засіб синтетичного походження центральної дії. Має більш виражені протикашльову та анальгетичну дії, ніж кодеїн.

Показання до застосування: сильний кашель при запальних за­хворюваннях дихальних шляхів, коклюші, туберкульозі.

Побічні ефекти: подібні до таких у кодеїну.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) - ненаркотичний проти­кашльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зу­мовлює залежності.

Показання до застосування: непродуктивний кашель (без мок­ротиння) будь-якого походження, у педіатрії — для лікування кок­люшу.

Побічні ефекти: практично відсутні.

Протикашльові засоби периферичної дії пригнічують рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферичної дії. Виявляє також бронхолітичну, місцевоанестезійну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Показання до застосування: кашель при інфекціях дихальних шляхів, перед інструментальними дослідженнями бронхів та ін.

Відхаркувальні засоби

Відхаркувальні засоби — препарати, які розріджують мокро­тиння та полегшують його видалення із дихальних шляхів.

Відхаркувальні засоби призначають для полегшення відходження мокротиння пацієнтам з бронхітом, пневмонією, трахеїтом, брон- хоектатичною хворобою.

Секретомоторні відхаркувальні засоби збільшують секрецію бронхіальних залоз, підвищують активність епітелію, посилюють скорочення м’язів бронхів, зменшують в’язкість мокротиння.

Трава термопсису — відхаркувальний засіб рефлекторної дії. Подразнює рецептори шлунка і рефлекторно посилює секре­цію бронхів, зменшує в’язкість мокротиння. Застосовують у ви­гляді:

• настою трави термопсису в співвідношенні 1:400, 1:300 по 1 столовій ложці тричі на день;
• екстракту термопсису сухого в таблетках;
• входить до складу сухої мікстури від кашлю для дорослих, яку перед застосуванням розводять у 10 разів водою, ужива­ють по 1 столовій ложці тричі на день.

Алтея лікарська — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. Застосовують у вигляді:

• відвару з кореня алтеї у співвідношенні 1:20, 1:30 по 1 сто­ловій ложці тричі на день;
• алтейного сиропу;
• екстракту алтеї сухого;
• препарату мукалтин, 1-2 таблетки якого розводять у склян­ці води і вживають перед їдою;
• входить до складу сухої мікстури для дітей, яку перед вжи­ванням розводять водою у співвідношенні 1:10.

Класифікація відхаркувальних засобів

Калію йодид — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. Поси­лює секрецію бронхів, діючи безпосередньо на залози. Застосову­ють всередину у формі порошку, таблеток, розчину, мікстури, а та­кож інгаляційно.

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка.

Муколітики змінюють фізико-хімічні властивості, зокрема структуру мокротиння та його в’язкість.

Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, розщеплює білки. Відхаркувальний засіб прямої дії. Виявляє також протиза­пальну дію, зменшує набряк. Застосовують інгаляційно або внутрішньом’язово при хворобах легень з виділенням густого гнійного мокротиння.

Ацетилцистеїн (АЦЦ) — муколітичний відхаркувальний засіб, який за рахунок вільних сульфгідрильних груп порушує структуру білків гною і зменшує в’язкість мокротиння. Виявляє також пневмопротекторну (захисну) та антиоксидантну властивості. Швидко і повністю всмоктується з травного каналу.

Показання до застосування: хвороби дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в’язкого мокротиння, у тому числі бронхіт, бронхоектатична хвороба, бронхіоліт, бронхіальна астма, муковісцидоз тощо.

Побічні ефекти: виникають дуже рідко.

Бромгексин — муколітичний засіб, стимулятор утворення сурфактанта (поверхнево-активної речовини, яка утворюється в кліти­нах альвеол). Протикашльова дія розвивається через 1-2 доби після початку лікування.

Показання до застосування: гострі і хронічні інфекційно-за­пальні хвороби дихальних шляхів.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції.

Засоби для лікування бронхіальної астми

Бронхіальна астма — хвороба алергічного походження, яка проявляється нападами ядухи (бронхоспазму) та хрипами різного ступеня вираженості. Напади захворювання виникають унаслі­док гострого порушення прохідності (звуження) дрібних бронхів, що супроводжується запаленням, застоєм слизу, утрудненням ди­хання.

Бронхіальна астма розвивається внаслідок підвищеної чут­ливості організму до алергенів різного походження. Залежно від причини (алергена) розрізняють 2 форми бронхіальної астми — ін­фекційно-алергічну (найбільш поширену, зумовлену підвищеною чутливістю до мікроорганізмів) та атопічну (її спричинюють алер­гени немікробного походження; вона може бути генетично успад­кованою).

Порушення прохідності дихальних шляхів можна усунути шля­хом інгаляції глюкокортикоїдів (стероїдів) або бронхорозширювальних засобів (бронхолітиків).

Бронхолітики розслаблюють гладкі м’язи бронхів, але не впли­вають на вираженість запалення слизової оболонки.

Глюкокортикоїди, які переважно вводять інгаляційно, зменшу­ють набряк і запалення.

Протиалергійні препарати зменшують частоту, важкість та по­переджують розвиток нападів бронхіальної астми.

Класифікація препаратів для лікування бронхіальної астми

Бронхолітики — засоби, що розширюють бронхи, усувають їх спазм. Застосовують при бронхіальній астмі та бронхоспазмі.

Класифікація бронхолітиків

Еуфілін (амінофілін) — міотропний бронхолітик, розслаблює непосмуговані м’язи бронхів, коронарних судин, знижує тиск у ле­геневій артерії.

Показання до застосування: лікування та купірування нападів бронхіальної астми, бронхоспазм, порушення мозкового кровообі­гу, спазм судин, набряк легень та інші захворювання, що супровод­жуються застійними явищами.

Побічні ефекти: при швидкому внутрішньовенному введенні — запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судо­ми, зниження АТ.

Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах (див. «Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів»; «Засоби, що діють у ділянці закінчень адренергічних нервів).

Засоби, які застосовують при набряку легень

Набряк легень — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності.

Причинами набряку можуть бути ураження легень хімічними речовинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби ни­рок, печінки. Принципи лікування набряку легень, незалежно від причин, подібні та спрямовані на гасіння піни у легенях, дегідра­тацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кро­вообігу.

При набряку легень застосовують наступні групи препаратів:

• піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляційно. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворю­ють її на рідину;
• дегідратуючі засоби (осмотичні діуретики): маніт, сечовина для ін’єкцій;
• діуретики швидкої дії: фуросемід, кислота етакринова, які вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, приско­рення переходу плазми з альвеол у судинне русло;
• серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, целанід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при сер­цевій недостатності;
• гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;
• судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, а також морфіну гідрохлорид, фентоламін та еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;
• кисень вводять постійно інгаляційно для покращання оксигенації тканин.