В Україні з груп поліміксинів застосовують: поліміксину М сульфат та поліміксину В сульфат, що продукуються бактеріями Bacilus polymyxa.
Поліміксину М сульфат. Препарат частково адсорбується з травного каналу і має малий об’єм розподілення. Виділяється в незміненому вигляді через кишечник. Протимікробну дію виявляє переважно на грамнегативні бактерії: синьогнійну паличку, родину кишкових бактерій.
Тип дії — бактерицидний.
Показання до застосування: Призначають тільки ентерально при ентероколіті, кишковій паличці, шигельозі, а також для санації кишечнику перед оперативним втручанням. Місцево призначають у разі опікових інфікованих ран, пролежнів, абсцесів, флегмон, кон’юктивіту.
Побічні ефекти: при прийомі всередину — біль в епігастральній зоні, нудота, анорексія.
Поліміксину В сульфат вводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно, ендолюмбально, у порожнини, а також у формі аерозолю — інгаляційно.
Показання до застосування: Застосовують при сепсисі, пневмонії, пієлонефриті, циститі, сальмонельозі.
Побічні ефекти: нейротоксичність, нефротоксичність; при внутрішньовенному введенні — флебіт, а при введенні інгаляційно — загроза бронхоспазму.
Особливості роботи з поліміксинами:
- навіть у разі застосування препаратів всередину і місцево необхідно систематично контролювати функцію нирок;
- поліміксину В сульфат не можна вводити в одному шприці з гепарином (фармацевтична несумісність);
- поліміксини несумісні з міорелаксантами, препаратами магнію, аміноглікозидами, тетрациклінами, левоміцетином;
- поліміксини не слід одночасно призначати з нефротоксични- ми засобами (цефалоспоринами І покоління, ванкоміцином, індоме- тацином та ін.) через загрозу ураження нирок.