DMUPharm

Психостимулятори

Психостимулятори — психотропні засоби, які вибірково сти­мулюють психічну та фізичну працездатність, зменшують втомлю­ваність і тимчасово — потребу в сні.

До психостимуляторів належать кофеїн, амфетаміну сульфат (фенамін), сиднокарб, меридил. Призначають хворим з астенічними станами, що характеризуються в’ялістю, загальмованістю.

Побічні ефекти: безсоння, підвищена збудливість, звикання, тахікардія.

Кофеїн-бензоат натрію — психостимулятор, що виявляє аналептичні властивості. Кофеїн міститься в листях чаю, зернах кави, горіхах коли. За хімічною будовою подібний до природних мета­болітів організму; малотоксичний, впливає практично на всі орга­ни і системи. Кофеїн підвищує розумову та фізичну працездатність, зменшує втомлюваність та сонливість, стимулює судиноруховий та дихальний центри довгастого мозку. Покращує і прискорює роботу серця, дихання, підвищує АТ (при низькому його рівні), посилює основний обмін, сечовиділення та секрецію шлунка.

Показання до застосування: хвороби, що супроводжуються при­гніченням функцій ЦНС та серцево-судинної системи (отруєння, ар­теріальна гіпотензія, мігрень тощо), підвищення психічного та фі­зичного тонусу для виконання відповідальних та термінових робіт.

Побічні ефекти: безсоння, серцебиття, біль у серці, тремтіння рук, блювання.

Протипоказання: глаукома, виражена артеріальна гіпертензія, атеросклероз, розлади сну.

Фенамін (амфетаміну сульфат) — еталонний психостимулятор, який в Україні не застосовується через розвиток психічної залеж­ності.

Сиднокарб — високоефективний синтетичний психостимуля­тор, менш токсичний, ніж фенамін. Його стимулювальна дія прояв­ляється поступово і не супроводжується ейфорією, руховим збуд­женням, тахікардією та підвищенням АТ. Препарат добре всмок­тується в кров, діє протягом 12 год і більше.

Показання до застосування: астенія, астенічні стани, що супро­воджуються в’ялістю, загальмованістю; сопорозні стани, адинамія.

Побічні ефекти: дратівливість, збудження, помірне підвищен­ня АТ.

Ноотропні

Ноотропні засоби — психотропні препарати, які покращують інтелектуальну діяльність, мислення, пам’ять, здатність до навчан­ня, активують вищу інтегративну діяльність мозку.

До ноотропних препаратів належать пірацетам (ноотропіл), етирацетам, анірацетам, аміналон (гамалон), натрію оксибутират, піридитол (енцефабол),пантогам, серміон, вінпоцетин (кавінтон) тощо.

Механізм дії ноотропних засобів пов’язаний з покращенням об­мінних процесів та кровообігу в головному мозку, кращим засвоєн­ням глюкози нервовими клітинами та підвищеною стійкістю до гі­поксії.

Призначають ноотропні засоби при розумовій недостатності на фоні порушень мозкового кровообігу (після черепно-мозкової трав­ми, крововиливу в мозок, інсульту на тлі атеросклерозу, для ліку­вання дітей з розумовою відсталістю, у геріатричній практиці (при старечому недоумстві).

Пірацетам (ноотропіл, луцетам) — ноотропний препарат, який стимулює пізнавальні процеси, здатність до навчання, пам’ять, увагу, розумо­ву працездатність.

Він швидко і повністю всмоктується з травного каналу в кров, виділяється в незмінному вигляді нирками.

Показання до застосування: гострі та хронічні розлади мозково­го кровообігу, постінсультні розумові та фізіологічні порушення, затримка розумового розвитку в дітей, зниження пам’яті та старече недоумство.

Побічні ефекти: підвищена збудливість, роздратованість чи нав­паки — сонливість, загальна слабкість.

Протипоказання: геморагічний інсульт, виражені порушення функції нирок.

Серміон (ніцерголін) — ноотропний засіб з переважним впливом на судини мозку. Він знижує тонус мозкових та периферичних су­дин, збільшуючи мозковий кровоток; активує обмінні процеси в тканинах мозку.

Показання до застосування: інсульт, атеросклероз судин мозку, мігрень, головний біль судинного походження та інші хвороби, зу­мовлені розладами мозкового кровообігу.

Побічні ефекти: запаморочення, розлади сну, «припливи» до об­личчя.

Адаптогени

Адаптогени — засоби, які підвищують витривалість при фізич­них і психічних навантаженнях та стійкість організму до несприят­ливих умов навколишнього середовища, сприяють його пристосу­ванню до постійних змін довкілля.

Механізм дії адаптогенів пов’язаний з впливом на стимуляцію обмінних процесів, метаболізму та нуклеїнового обміну в головно­му мозку.

Дія препаратів розвивається поступово, вони не зумовлюють звикання і залежності.

Класифікація адаптогенів

Призначають адаптогени хворим при астенії, перевтомі, неврас­тенії, після виснажливих тривалих хвороб, при артеріальній гіпо­тензії, сонливості, ослабленій статевій функції.

Аналептики

Аналептики — засоби, що стимулюють життєво важливі центри ЦНС — дихальний та судиноруховий.

Стимуляція аналептиками дихального центру проявляється поглибленням і прискоренням дихання; стимуляція судинорухово­го центру — звуженням судин, підвищенням АТ.

Класифікація аналептиків

Застосовують аналептики для стимуляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, гострих і хронічних розла­дах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, де­які препарати — при серцевій недостатності.

Побічні ефекти: судоми.

Кофеїн-бензоат натрію — аналептик, що виявляє психостимулювальну дію. Описаний у розділі «Психостимулятори».

Камфора — аналептик, який отримують з камфорного лавру або синтетично з піхтової олії.

При підшкірному введенні препарат прямо і рефлекторно сти­мулює судиноруховий та дихальний центри мозку; покращує скорочувальну активність серця, коронарний кровотік та мікроциркуляцію; виявляє відхаркувальну дію.

Місцева дія камфори — подразлива, відволікальна, протимік­робна.

Показання до застосування: олійні розчини вводять підшкірно для стимуляції дихання та серця (див. «Застосування аналептиків»), а також олійні або спиртові розчини використовують для зов­нішнього застосування для розтирань при артриті, ревматизмі, для профілактики пролежнів.

Побічні ефекти: інфільтрати на місці ін’єкцій, алергійні реакції.

Сульфокамфокаїн — аналептик, який добре розчиняється у во­ді. На відміну від камфори вводять внутрішньовенно чи внутрішньом’язово для стимуляції дихання та діяльності серця.

Етимізол — аналептик, що виявляє виражену стимулювальну дію на дихальний центр довгастого мозку; також проявляє проти­запальну, протиалергічну, бронхолітичну, імуностабілізувальну дію. Він збільшує утворення легеневого сурфактанту, який сприяє розправленню альвеол. Відрізняється від інших аналептиків тим, що зменшує ризик виникнення судомних реакцій.

Показання до застосування: ускладнення під час і після нарко­зу, ателектази легень та інші стани гіповентиляції, отруєння нарко­тиками, снодійними, аналгетиками, асфіксія та постасфіксійні ста­ни у немовлят тощо.

Побічні ефекти: нудота, запаморочення, порушення сну.